Історична  довідка
 

  Минуле села Боратина багате та різноманітне подіями, тісно пов'язане з історичними фактами, що мали місце у своєму часі на широких просторах української землі, а тим більше, що воно було розташоване біля старовинної дороги,  “Белзького  гостинця” , яка сполучала міста Київ - Дубно - Белз - Краків - Прагу, а також неподалік важливої водної артерії, на той час судохідної ріки Буг (тепер Західний Буг).
Незважаючи на те, що село розташоване на прекрасних ро¬дючих землях і неподалік головних шляхів сполучення (сухопутних і річкових), воно у своїй історії зазнало, як періодів щасливого й радісного матеріального і духовного піднесення, так і періодів горя, злиднів і біди.
Про неспокійне життя в давні часи нагадують невідомого походження могили (кургани), що збереглись з непам'ятних часів неподалік Боратина, при старовинній дорозі Київ - Белз -Краків. Можливо, колись на цих могилах стояли сигнальні фігури, які підпалювали при наближенні ворогів, а темні смуги диму із смоли, повідомляли місцеве населення про наближення ворога.
Початок села Боратина губиться у глибині віків. Коли воно виникло? Трудно відповісти.
В "Історії сіл і міст. Львівська область" сказано, що вперше в письмових джерелах, село Боратин згадується за 1495 рік. А Теофіл Каструба у книзі "Белз і Белзька земля" говорить, що село Боратин вперше згадується за 1465 рік, при цьому посилається на 19 том AGZ  (Акти гродські і земські), поз. 2503.
… В нашому випадку, всі позиції в AGZ, що стоять нижче заголовка відносяться до 1465 року, включно до позиції, що стоїть перед датою 1466 р. А поз. 2503, що на стор. 447, стоїть вже після дати 1466 р. Ось тому її слід датувати 1466 роком і 1466 рік слід вважати за першу письмову згадку про село Боратин. Хоч вважаю, що знайдеться ще раніша згадка про наше село.

   ІСТОРІЯ  ОСВІТИ  В  БОРЯТИНІ

Дата заснування школи в Боратині невідома. Але в селі існувала парафіяльна школа. В кінці метричної книги померлих за 1785 – 1877 р.р. є список дітей за 1824 рік, які  “здольні” ходити до школи. Парох села о. Гавриїл Саноцький записав, що в Боратині було 28 хлопців і 33 дівчини, які повинні були ходити до школи.
      1830 – 1833 роках  в Боратинській парафіяльній школі вчителем працював Андрій Личаківський.
      В другій половині ХІХ століття вчителем працює Андрій Підгайний, який народився в Ляшкові Бродськім, батько чотирьох дітей, вчительську роботу розпочав в 1844 році в селі Пирятині.
У 1867р. в Галичині введено 6-річне обов'язкове навчання. Невідомо, як це нововведення обов'язкового 6-річного навчання впроваджувалось в життя, бо ще 4.09.1881 р. Крайова шкільна рада визнала школу в Боратині  етатовою,  але одноклясовою. До школи належали  села Боратин, Маджарки і "обшар" двірський, і вони були зобов'язані її утримувати. Річні внески на утримання школи Крайова шкільна рада затвердила ті, що їй були пред'явлені сільською ґміною в звіті від 4.01.1881р.
…Крайова шкільна рада у відповідь на звернення сільської ґмїни аж у 1894 р. відмінила своє попереднє рішення і винесла нове, за  яким на витрачених 100 злотих річних  ґміна повинна  вносити 65,41, а поміщицький двір - 34,59 злотих  річних.
Учні вчилися писати не в зошитах, а на грифельних дошках, виготовлених з аспідного сланцю, і не олівцями, а рисками - загостреними паличками, виготовленими з глинистого сланцю. Грифельні дошки учні носили з собою, вони з однієї сторони мали лінійки, а з другої квадратики, як арифметичні зошити, а рисіки купували в школі. Після того, як вчитель перевірив написане завдання, воно стиралось спеціальною губкою і табличка була готова до нового уроку. Навчившись писати рисіками,  учні писали олівцями в зошитах. Парти були довгі, розраховані на чотирьох учнів.

       1881 рік – Крайова шкільна рада визнала школу в Боратині тривіальною однокласовою з одним учителем. До школи ходили  сільські діти з Боратина і Маджарок. Рівень тривіальних шкіл був значно вищий, ніж парафіяльних. Програму тривіальної школи учні з середніми здібностями не могли засвоїти за один рік. Для її засвоєння офіційно було введено так зване повторення.
  У 1894 р. в Боратині одноклясову школу реорганізовано в двоклясову, хоч в другому документі сказано, що це відбулось у 1907 р. З 1907 р. в Боратині працює два вчителі, один з них завідуючий.
  Із листа Сокальської окружної шкільної ради до крайової шкільної ради від 8.02.1907 р. видно, що Боратин готується до будівництва нової школи… Точної дати закінчення будівництва нової школи не вдалось встановити, але точно відомо, що вона була збудована перед  Першою світовою війною і знаходилась неподалік церкви, приблизно за 50 - 60 м на схід від дзвіниці. Школа була мурована, під бляхою. В ній із західної сторони було два класні приміщення, а зі східної –  один клас і помешкання для вчителя. Вхід до школи і до вчительського помешкання був з двору з південної сторони. В маленькій бані над шкільним дахом висів дзвінок, яким скликали учнів до школи.
На початку ХХ ст. в селі появилась своя інтелігенція: Дикий Василь, Олекса Микола, брати Гани - Павло і Петро, закінчили гімназію, а Олекса Іван і Плешкевич Іван здобули вищу юридичну освіту. Молоді студенти… твердо стали на українську платформу. За ними масово пішла сільська молодь.
Але війна, яка почалась в серпні 1914р., внесла свої корективи в поступовий розвиток села. Під час бойових дій в нашій місцевості в школі припинялись заняття. Але з відсуненням фронту з наших теренів, школа відновлювала діяльність. Літом 1915 р., після відступу москалів, австрійці перетворили школу в тимчасову казарму. Тому навчання у вересні почалось в пустій Манькутовій хаті… Австрійське військо скоро відійшло від села і навчання продовжувалося в школі.
Після підписання 12.10.1920 р. польсько-більшовицького перемир’я Польща надовго закріпилась в наших теренах, фактично до вересня 1939 р. За її панування школа в Боратині працювала в складних умовах.
Спочатку поляки втримували в Галичині систему австрійської школи, але від 1921 р. почали переходити на свою. Польська школа відрізнялася від австрійської тим, що програма окремого класу освоювалась учнями за один рік. До 1930 р. школи в Польщі майже повністю були переведені на нову систему.
У 1925 р. в Боратині  існувала двоклясова  українська  школа і одноклясова - польська. В них навчання проводилось за австрійською шкіль¬ною системою….
У 1926 р. їх об'єднано в одну двоклясову школу з polsko-ruskim  jezykiem  nauczania. Штат школи складався з керівника і одного вчителя. У тридцятих роках добавили ще одну вчительку. Вчителі-поляки, підтримуючи урядову політику полонізації, старались проводити навчання повністю польською мовою. Наші односельці протестували проти такої наглої полонізації. Так у 1927 р. Коліда Андрій вносить до Шкільного Інспекторату в Сокалі і Шкільної Кураторії Львівської округи 112 декларацій від імені батьків 135 дітей про введення української мови в школі ( школу  відвідувало  131  учень  шкільного  віку:  111 українців,  17  поляків,  3  євреї )…  Такі  декларації  з  вимогами  викладати  українську  мову  боратинці  посилали  в  Шкільну  Кураторію  майже  щорічно  до  розвалу  Польщі.
Школа охоплювала навчанням дітей шкільного віку. Але в селі була невелика кількість малограмотних і мізерна кількість неграмотних дорослих осіб, які хотіли підвищити свій освітній рівень. Для них при читальні "Просвіта" були організовані спеціальні курси. Заняття на цих курсах у різний час вели Олекса Микола (мав закінчену гімназію і два курси медінституту) і Мусій Катерина (випускниця педсемінарії). Заняття на курсах проводились на високому рівні. Про це можна судити хоч би з того, що один слухач курсів згодом працював продавцем в кооперативі, а другий відкрив приватну крамницю.

Під час німецької окупації в Боратині  діяла семиклясова школа, але в школі працювало тільки двоє вчителів (подружжя Іванці з Сокаля).
…Вчителі Іванці, виховуючи учнів у патріотичному дусі, підключали здібніших з них до участі в художній самодіяльності: у фестинах і концертах. Весною 1944 р. при наближенні ЧА Іванці, побоюючись репресій зі сторони "совєтскіх освободітєлєй", з двома донечками виїхали на Захід.
      Після відходу німців і створення ПНР нова прокомуністична влада не думала відновити заняття в нашій школі. За це взявся провід Белзького повіту ОУН, який після смерті П.Палюшинського очолював П.Харко.
У відкритій школі в 1-4 клясах навчання проводила Мусій Кате¬рина - дипломована вчителька, а в 5-7 клясах - Метик Ярослав – мав закінчену гімназію і готувався до вступу в університет на математичний факультет.
Школа була українська. Перед і після уроків учні молились. Тут повишені вимоги ставились до вивчення історії і географії України, а на уроках української літератури вивчались твори заборонених в УРСР письменників. Так як вчителі не одержували зарплати, то батьки учнів платили їм натуральними продуктами. Час був воєнний, населення жило бідно. І внесок за навчання дітей був мізерний…
Поскільки українська школа відновила свою діяльність без відома держави, то поляки недоброзичливо ставились до цього. Під час відвідин села військом польським, міліцією або ормовцями  вчителі та учні втікали зі школи. А коли сільські вартові не догледіли підходу поляків, то ховалися тільки вчителі, а учні оставались в школі, збирались в найбільшому класі, і греко-католицький священик о. Ю.Метик проводив урок релігії. Учням-переросткам небезпечно було перебувати в цей час у школі, і вони з цієї причини перестали відвідувати її. Такий стан тривав до весни 1946 р., коли все населення села було виселене в Тернопільську область.
У 1952 р., після повернення Забузької частини Сокальського повіту в склад УРСР і заселення села переселенцями з Добромильського і Славського районів, в селі відкрито школу.  Поскільки за час з 1946 по 1951рр. шкільний будинок був поляками зруйнований, то школу помістили в трьох уцілілих хатах: мурованих Савіцьковій і  Пігуновій, та дерев'яній Величковій. Навчання в цих хатах проводилось до 1974 р., до побудови нової  двоповерхової  школи.
Фактично 21 квітня 1952 р. в Борятині відкрито початкову школу. Завідуючою школи назначено Чаплинську Клавдію Савівну. За час канікул, мабуть, під'їхали в село нові сім'ї з дітьми, бо з 1 жовтня 1952 р. Боратинську школу переведено з початкової в семирічну.  Директором школи осталась К.С.Чаплинська, яка у 1955 р. переїхала до с.Добрячина.
20 серпня 1955 р. Борятинську школу очолює новий директор - Ніженець Зінаїда Іванівна.
Через два роки, з серпня 1957 р., в Борятині новий директор школи - Мартищенко Валентина Василівна. За час перебування її на посаді директора 1.09.1959 р. школу із семирічної переведено у восьмирічну.
1.09.1960 р. В.В.Мартищенко замінив новий директор - Потапенко Феодосій Тихонович. Цього ж року введено посаду завуча школи, і на цю посаду призначено вчителя історії та географії Михалюка Ярослава Івановича.
За  період  з  1952 по 1962  роки  в  Борятинській  школі  працювали: Шлапак А.П.,  Чаплинський С.Х.,  Канюк О.О.,  Радзимінська М.В.,  Рудич Я.М.,  Шигель С.В.,    Михайлинин І.С.,  Тетерко К.М.,  Мазур М.Г.,  Щигель С.В.,  Крикун Г.П.,  Гриник Г.К.,  Татієнко Г.Д.,  Дидак М.Г.,   Савчук І.А.,  Братунь К.Г.,  Дацишин А.Й.,  Братунь А.Г.,  Кійко А.М.,  Андрійчук С.А.,  Дужа М.І.,  Браславський М.І.,  Джоджик М.І.,  Шелепець О.І.,  Голуб Н.Г.,  Малиш В.М.,  Кохан К.М.,  Михалюк Я.І.,  Нескромна Л.А.,  Филипчук В.І.,  Грищук В.С.,  Грищук О.І.,  Куделя Х.С.,  Новосад ( Таут ) М.В.,  Кітченко                ( Назаренко ) Н.Л.,  Филипчук (Нагірна ) М.І.,  Гута В.П.,  Халімовська Л.В.,                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                            
      1.09.1962 року – директором школи призначено Михалюка Ярослава Івановича.
1.09.1965 року – директором вдруге стає Мартищенко Валентина Василівна, котра з ініціативи громади села започаткувала будівництво нового приміщення школи.
      1.09.1971 року – директором школи призначено Фарину Богдана Павловича.
За  період  з  1962 по 1974  роки  в  Борятинську школу були скеровані на роботу:  Казмірчук М.Д.,  Мотовіліна Г.О.,  Турко О.М.,  Кравчук Д.А.,  Хомин А.М.,  Когут М.В.,  Величко М.П.,  Дуда М.В.,  Шаргородська М.Ф.,  Романюк І.В.,  Филипчук              ( Нагірна ) М.І.,  Мулько Г.С.,  Орлецька Г.С.,  Керечан Г.Й.,  Кушнерик А.С.,  Родай В.Й.,  Кісь Ю.П.,  Новосад М.Г.,  Яртимик П.І.,  Гадьо Я.І.,  Яник Д.І.,  Ступницька Г.В.,  Нечай Р.П.,  Павлишин К.С.,  Рудий Я.Г.,  Карлюк С.С.,  Нечай Л.І.,  Камінецька Г.М., 

Чухно В.М.,  Шишкіна  ( Романчук )Л.Л.,  Кісілевич П.С.,  Гура К.М.,  Сушик Б.Г.,  Погрибняк К.В.,  Москаленко Т.Г.,  Кущевська О.К.,  Бігун Є.С.,  Мазуркевич М.М.,  Слободяник Г.К.,  Притула О.П.,  Колос М.П.,  Кушнерик А.С.,     
За  період  з  1974 по 1981  роки  до  Борятинської  школи  були  скеровані  на  роботу:  Яремчук (Дошак ) О.І.,  Дзядик Н.С.,  Проць Н.М.,  Радивон Т.М.,  Локоть Л.П.,  Гембар М.А.,  Романюк С.В.,  Іванюра Г.М.,  Курганов В.Т.,  Луцик Г.Ф.,  Феленчак С.М.,  Цимбалюк  К.Д.,  Чубар М.С.,  Гладенюк Д.І.,  Чудієвич Н.Д.,  Тимошенко В.П.,  Підкіпняк Я.В.,  Кінах Н.І.,  Нижньов В.В.,  Сташкевич О.Й.,  Гура Л.В.,  Жеребецька С.П.,  Равлінко Н.М.,  Добко (Титар) Т.І., 
1.09.1981 року – директором школи призначено Єлізарова Анатолія Олексійовича.
З  1981 року   в  Борятинську  школу  були  скеровані  на  роботу:  Гайдук (Яремчук) Л.В.,  Зорена Г.П.,  Олейчук Т.М.,  Скорохід О.Г.,  Билень В.В.,  Верхолюк Н.С.,  Омельчук П.М.,  Шаламій (Медюк) Г.Ф.,  Міщук І.Я.,  Медвідь Л.О.,  Андрушко Г.Р.,  Мельничук (Коцько) Л.В.,  Козак (Горбань) Н.В.,  Щирук Н.І.,  Філюшко А.В.,  Кушта Н.М.,  Пилипчук М.П.,  Турко О.В.,  Лимич (Павлюк) З.Л.,  Батюх Н.М.,  Мартинюк Б.І.,  Думанська М.С.,  Голоюх Н.З.,  Яріш Ю.О.,  Єлізарова М.М.,  Карташова Н.П.,  Киба П.І.,  Зарічний Б.С.,  Тимків О.Б.,  Руда М.М.,  Малиш (Баврук) Н.С.,  Євсеєнко Н.І.,  Саганська С.Я.,  Галета В.І.,  Левків С.І.,  Копчак  (Величко) І.П.,  Швед (Душак) Н.М.,  Яблонська О.Р.,  Рябова О.М.,  Пацалюк О.Д.,  Драган (Баврук) І.І.,  Сидор Л.В.,  Гораль О.М.,  Новіцька Г.І.,  Гулядик Г.В.
       В 1986 році в школу прийшли шестилітні діти, котрі почали навчатись за програмою дев’ятирічної  школи.
В  1993  році  настоятелем  церкви  Святого  Миколая  села.Борятин  отцем  Тарасом  Венгрином  було  здійснено  освячення  приміщення  школи.

21 січня 2003 року  за  сприянні  благодійного  фонду  Фундації  ім.Тараса Шевченка  (Канада),  Ореста Косика (проживає в Канаді)  та  односельчанина  Мирона  Ґеруса  школа  одержала  цінний  подарунок – три  комп’ютери  та  принтер.
В  листопаді  2008 року  у  фізичному  кабінеті  встановлено  шість  найсучасніших  комп’ютерів.  Тепер   у  вчителів  є  можливість  більш  широко  застосовувати  інформаційні  технології  на  уроках  та  в  позаурочній  роботі.

В школі села Борятин працювали раніше  або працюють в даний час колишні її випускники:  Нагірна (Филипчук) Мирослава Іванівна, Бігун (Богун) Євгенія Семенівна, Дзядик (Богун) Надія Степанівна, Зорена (Палюшинська) Галина Павлівна, Думанська (Стронціцька) Марія Степанівна, Баврук (Драган ) Іванна Іванівна, Тухай (Васько) Оксана Богданівна, Величко (Копчак) Іванна Петрівна, Гораль (Кілик) Оксана Михайлівна.       
   Влітку 2010 року здійснилася мрія жителів села Борятин. У приміщенні Борятинської школи розпочалося облаштування дитячого садка, для якого було виділено два класних та  декілька  допоміжних  приміщень. Спільними зусиллями відділу освіти Сокальської РДА, районної ради  та батьків 8 жовтня гостинно відчинив двері для маленьких вихованців дитячий садок «Сонечко».

Щасливі малята вперше завітали до сучасних, естетично оформлених кімнат дитячого садочка, які урочисто освятив настоятель храму св. Миколая отець Михайло.
Борятинський садочок працює в еколого-натуралістичному напрямку: створена екологічна стежина, ведеться дослідницька робота на НДЗД; залучаються діти до різних акцій на екологічну тему.    
У 2011 році було створено ігровий майданчик, біля якого облаштована  «Галявина казкових героїв».
   В садочку сформовано одну різновікову групу, яку відвідують діти віком від трьох до шести років.  На посаду вихователів було призначено Баврук І.І. та Дмитрук О.В.
      Молоді наставники формують у дітей ставлення до людей, речей, самого себе; виробляють ідеали та цінності;  розвивають почуття доброти, чуйності, совісті, правдивості, любові до всього живого. На заняттях дитина опановує серцем та душею основи моралі.

За  виданнями  “Коротка історія села  Боратин на  славній  Белзчині”, Торонто  та
“Моє  село у вирі  історичних подій рідного  краю”, Львів, 2005,
Василя Филипчука
Підготував  А.Єлізаров – директор  НВК

Борятинський НВК “ЗШ І-ІІ ст – дитячий садок”